Головні новини

Росія готується до відходу з Донбасу

Події розвиваються так, що виникає висока ймовірність виведення у 2020 або 2021 р. російських військ з окупованих ними районів Донецької та Луганської областей. Якщо до 2019 р. збережеться ряд факторів і тенденцій, то до початку 2020 р. Москва буде жорстко поставлена перед необхідністю зробити це. Є й непрямі ознаки, що в Кремлі вже морально готові до виведення військ і обмірковують форму догляду.

Як це не здасться дивним, але до кінця 2019 р. Москва сама вручить «ключі від Донбасу» Німеччини і Франції, від яких потрібно лише вставити їх в замкову щілину і з силою провернути. Саме з силою, так як Москва буде чинити опір і голосно кричати, і в процесі провертання ключа» Меркель з Макроном доведеться проявити залізну витримку і ігнорувати всі ці крики і обіцянки.

Цей «ключ» до Донбасу називається «Північний потік-2». Більше половини труби – 700 км вже укладена. «Газпром» планує решту 500 км укласти по першій нитці в листопаді, а по другий – у грудні. Якщо «Газпром» з цим завданням впорається, то у 2020 р. він зможе зробити тестове прокачування. Якщо вона не виявить серйозних дефектів, то навесні-влітку 2020 р. можна почати стабільне постачання газу до Німеччини по цій трубі і в 2021 р. вивести її на проектну потужність в 50-55 млрд. кубів в рік. Це за даними самого «Газпрому».

Цей проект дуже важливий Кремля і «Газпрому» не тільки з-за тих величезних коштів, які вони вклали в нього. Офіційно витрати на будівництво оцінені в $9 млрд., що в 4 рази більше витрат на міст в Крим. Хабарі та лобіювання проекту в ЄС теж обійшлися Кремлю в дуже круглу суму, якщо врахувати широке опір будівництві «Північного потоку-2», яке довелося долати. Вона явно вище одного мільярда доларів, так як довелося підкуповувати в ЄС цілі партії, деякі створювати з «нуля», проводити спецоперації і рясно оплачувати «джинсу» у ЗМІ. Кремль, ймовірно, вже виплачує компенсації тим фірмам, які потрапляють під санкції США із-за своєї причетності до «Північного потоку-2» або незабаром під них потраплять. Якщо підсумувати всі витрати, то «Північний потік-2» правильніше було б назвати «Золотим потоком».

Говорити про комерційної доцільності «Північного потоку-2» може тільки Кремль і добре проплачені особи в ЄС. Про його рентабельності не заїкаються навіть в «Газпромі». В нормальних умовах цей проект ніколи не окупиться. Він може стати рентабельним лише у тому випадку, якщо «Газпром» почне продавати куб газу з нього за кілограм золота. Але така ціна явно не влаштує європейців. «Північний потік-2» – це справді золота і улюблена політична іграшка Кремля, яку «Газпром» зобов’язаний подарувати йому точно в термін – до 1 січня 2020 р.

Строк не випадковий – 31 грудня закінчується договір між РФ і Україною про транзит газу. «Газпром» вже позначив кабальні і нереальні умови його продовження в надії на запуск «Північного потоку-2». Москва бачить в «Північному потоці-2» важіль, яким вона може змусити Україну прийняти будь-які свої умови, аж до зміни уряду і введення своїх військ, як це вона в 1940 р. зробила з Литвою, Латвією та Естонією. Саме цим і доріг Кремлю «Північний потік-2». У Кремлі сподіваються, що в перспективі ця труба стане інструментом диктату його волі Німеччини і деяких інших країн ЄС, і тому грошей на неї не жаліють.

Але в Кремлі забули, що у будь-труби, навіть газової, є два кінця. Другий кінець виявляється в Німеччині та, образно кажучи, фрау Меркель може огріти каратиста Путіна цією трубою по голові. Зробити це легко: Німеччина і Франція в рамках нормандського формату можуть виставити жорстку умову РФ – газ по «Північному потоку-2» піде тільки в тому випадку, якщо російські війська підуть з Донбасу. Так сказати, газ і війська повинні почати рухати в протилежних напрямках. Газ на захід, війська на схід. Поки війська РФ не підуть з Донбасу і ВСУ не отримає контроль над кордоном, газ у Німеччини не піде. Вранці війська, ввечері газ, – і ніяк інакше.

У такій ситуації у Кремля буде три варіанти.

Перший, – перевернути «шахову дошку». Тобто, оголосити, нарешті, офіційно війну Україні і вторгнутися відкрито. Можна і без оголошення війни, але тоді не можна використовувати авіацію, а без неї «шахтарі і трактористи» однозначно програють. Тому можна дати їм повоювати два-три дні, а потім оголосити, що Росія не в силах дивитися як фашисти вбивають і поїдають дітей і снігурів на Донбасі. Тому вона змушена втрутитися і нанести авіаудари по газопроводах в Україні. Нехай фашисти їдять дітей сирими. Після цього можна буде сказати німцям та іншим споживачам: вибачте, самі бачите, в ході громадянської війни» українці знищили газопроводи, так що купувати газ доведеться у нас через «Північний потік-2». Ми з-за «громадянської війни» в Україні вам ціну на нього піднімемо до рівня ціни скрапленого газу з США.

Кремль може «перевернути дошку» у серпні-вересні 2020 р., коли буде впевнений, що «Північний потік-2″ працездатний і зручно шантажувати ЄС газом напередодні зими. Підготовкою до такого сценарію в РФ вже зайняті. У лютому на її телеекранах з’явилися діячі культури і мистецтв із закликами на різних ток-шоу почати війну з Україною і силою повернути цю вітряну сестру» в сім’ю, так як українці – це вигадка, їх немає в природі. Українці – це зіпсовані Заходом росіяни і їх треба лікувати, нехай і силою зброї. З такими каламутними роздумами вже виступив режисер Микита Міхалков, а полковник запас і редактор журналу «Арсенал вітчизни» Віктор Мураховський прямо і без натяків як експерт заявив на ТБ: Україна – це нацистське держава і його треба знищити. При цьому він процитував Путіна, що той теж обіцяв знищити Україну як державу. Скандальна Скабеева теж вимагає «грохнути» Україну.

У Росії розганяють нову та велику хвилю імперського і мілітарного чаду не випадково. У Кремлі правильно передбачають удар трубою від Меркель і почали розігрівати російську публіку під літо 2020 р. стане в Нагоді чи ні, – це покаже майбутнє, але в Кремлі впевнені, що публіку краще заздалегідь тримати розігрітій і в тонусі. Все-таки з кондачка оголосити війну Україні складно, а рік якраз достатній термін для підготовки РФ до цього. Зараз імовірність сценарію з «перевертанням дошки» можна оцінити в 10-20%.

Ймовірність другого і третього варіантів дій Кремля після удару трубою поки знаходиться в рівних частках 40-45%. Який з них обере Кремль буде прямо залежати від результатів президентських і парламентських виборів в Україні. Москва вже відклала всі зустрічі в нормандському форматі до закінчення президентських виборів, але ймовірно, пізніше перенесе їх на після 27 жовтня. У листопаді-грудні якраз добудують «Північний потік-2», а нові депутати Верховної Ради принесуть присягу, і можна буде щось планувати.

Результати обох виборів позначаться і на рішучості Меркель огріти трубою Путіна. Якщо Порошенко залишається президентом, то Меркель буде тверда і непохитна. Між ними, схоже, вже є домовленість як бити Путіна трубою, судячи з їх спілкуванню на засіданні НАТО в Мюнхені. Якщо президентом стане кандидат, який обіцяє знайти спільну мову з Путіним, то Меркель не зможе бути більшою українкою, ніж президент України. Тим більше, якщо нормандський формат замінити на розширений будапештський із залученням Китаю, як пропонує Юлія Тимошенко. При такому переформатуванні Меркель втрачає у вазі, так як Німеччина не ядерна держава, і може не стати учасником переговорів у такому новому форматі. Цей варіант можна назвати «гнилим» і він найбільш зручний для Кремля.

«Гнилий» варіант, але меншою мірою жорсткості, може вийти і у випадку, якщо у Верховну Раду знову пройде натовп кремлівських «консервів». У цьому випадку ризик буде менше, так як «консерви» опиняться під двостороннім пресом між народом, армією і президентом. Ситуація може ускладнитися, якщо «консерви» зможуть створити коаліцію і сформувати уряд, який буде ставити палки в колеса зовнішньої політики України. У Кремлі логічно розраховують на це, чому і не розглядають можливу перемогу на виборах Порошенко не як свою остаточну поразку.

В «гнилому» сценарії переговори про газ між ЄС, Україною і РФ, які неминуче почнуться восени 2019 р., дають Кремлю два цілком зручних варіанти. Якщо президент або прем’єр-міністр України починають за прикладом правлячої партії «Грузинська мрія» шукати спільну мову з Москвою, то Меркель втратить жорсткість і удару трубою не буде. Цьому допоможе і те, що в 2020 р. «Північний потік-2» навряд чи вдасться вивести на проектну потужність і частина газу буде як і раніше йти в ЄС через Україну. Тому у Кремля є шанс все забалакати і включити потік, а Меркель не буде вимагати обміну «військ на газ», якщо цього не буде вимагати Україна. Для Кремля це самий ідеальний варіант. Якщо виникне ситуація, що прем’єр України хоче затягнути переговори з Москвою, а президент вимагає від неї виводу військ в обмін на газ, то в кремлі з’явиться можливість не «перевертати дошку», а лише качнути її, поєднавши операцію «Шатун в Києві» з настанням з ОРДЛО для усунення цього «цинічного бандерівця». Щось подібне Кремль намагався зробити в 2016 і 2017 р. Тоді не вийшло, але схему плану «Шатун» в ФСБ не викинули в сміттєвий ящик. Можуть дістати і план «Федералізація».

Третій варіант, сумний для Кремля. Порошенко залишається президентом, Верховна Ради виходить більш-менш, Меркель б’є восени, а може і раніше, Путіна трубою по голові і ставить ультиматум про виведення військ з Донбасу в обмін на відкриття «Північного потоку-2». В цьому її підтримають навіть «м’які друзі» Путіна в ЄС, так як вони отримують в такому разі і газ, і виведення військ, а коли ті підуть ще й привід поговорити про пом’якшення санкцій. ЄС виявить повну єдність. Проти будуть лише ті, у кого немає інших доходів, крім зарплати від Кремля. Німецькі бізнесмени отримують не тільки улюблений газ, але і доступ до відновлення Донбасу. Цей проект ним був цікавий влітку 2014 р., коли полгали, що «гібридів» звідти до осені виб’ють, а тепер цікавий подвійно, після того, як близько 1200 німецьких фірм пішли з РФ. Половина економіки Німеччини працює на експорт, так що у німців просто карма когось відновлювати. Великобританія і США за святом єдності в ЄС будуть спостерігати зі сторони і цинічно коментувати.

Для Кремля цей варіант хоч і гірший, але теж прийнятний, особливо з урахуванням всієї ситуації, в якій він перебуває з 2014 р. Тому ймовірність, що Кремль вирішить взяти і перевернути «шахову дошку» дуже невисока. Кремль може блефувати і лякати, але в підсумку після складних переговорів буде змушений погодитися на виведення військ. В іншому випадку «Північний потік-2» стає не просто наддорогий, але і зовсім даремною іграшкою. При наявності української труби Меркель може «морозити» цей потік скільки завгодно довго, наполягаючи на виконанні Мінського угоди і виведення військ РФ з Донбасу. Тим більше, що з 2022 р. в Німеччину почне надходити газ із США. Кремль з таким «науковим» обґрунтуванням і ефектом міг би прокласти «Північний потік-2» і до Північного полюса.

Це, як і необхідність обігнати США в постачаннях газу в Європу, буде в 2020 р. стимулювати Кремль до виведення військ з Донбасу, який для РФ великої цінності в економічному аспекті не представляє. Особливо після того, як з середини 1990-их в РФ стали вибудовувати власний металургійний комплекс в Поволжі в якості альтернативи Донбасу. За час окупації Росія лише добила Донбас як конкурента. З його добиванням пов’язано і блокування проходу українських судів через Керченську протоку. Москва прагне повністю вибити Україну з ринку металу, де в 2018 р. був спад цін і стало затісно. До того ж, російська металургія в 2018 р. втратила на цьому ринку близько $4 млрд. за секторальних санкцій. Москва розлучиться з Донбасом без всякого жалю у 2020 або в 2021 р. і лише постарається наостанок як можна більш ґрунтовно спустошити його. Власне, пошук форми відходу з Донбасу зараз більше хвилює в Кремлі, ніж вкрай ризикований для нього сценарій з перевертанням «шахової дошки».

Сергій Климовський

«>

20.02.2019
18:06
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Популярные новости

To Top